Імплементація так званої «формули Штайнмаєра» і як наслідок заяви офіційного Києва про підготовку та початок розведення сил і засобів на Донбасі викликали неабиякий резонанс у суспільстві. Особливо неоднозначно такі дії виглядають на фоні наближення Дня захисника України, який ми відзначатимемо 14 жовтня. Цього дня держава на офіційному рівні вшановує волонтерів, військових, добровольців, чоловіків та жінок, які приймали безпосередню участь у бойових діях під час АТО та ООС. З іншого боку розведення фактично нівелює ті зусилля, які цими ж захисниками докладались протягом останніх п’яти років для стримування окупанта та зводить нанівець пам’ять тисяч загиблих у боях українців. Чому АТОвці сприймають ці дії відступом та капітуляцією України та чого побоюються, дізнавалась «Шполяночка +».

Про розведення сил у районі Станиці Луганської, Петрівського і Золотого почали говорити ще з 2016 року. Головна ідея – щоб сторони не були у зоні прямої видимості і, відповідно, не могли обстрілювати одна одну зі стрілецької зброї, а згодом – і з більш важкого озброєння. Тоді вважалося, що ці три території стануть "прототипами" для розведення сил по всій лінії зіткнення, і так "тліюча" окопна війна на Донбасі поступово перетвориться виключно на політичний конфлікт, без щоденних обстрілів і регулярних втрат.

У вересні 2016 року Тристороння контактна група в Мінську підписала Рамкову угоду "про розведення сил і засобів", за якою біля Станиці Луганської, Золотого та Петрівського обидві сторони мали відійти кожна на 1 км від лінії зіткнення. Це зробили "з метою створення ділянок розведення, як правило, не менше, ніж 2 км у ширину та 2 км у глибину", йшлося у тій угоді. Розведення мало відбуватися "синхронно, дзеркально і завершитися протягом не більше, ніж трьох діб", а фіксувати це мала Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ. Головна умова – сім днів тиші саме на цих ділянках фронту.

Це семиденне перемир'я і стало нездоланою перепоною – штаб АТО тоді повідомляв, що супротивник порушував режим тиші й так раз за разом зривав початок розведення. У сепаратистів з "ДНР" та "ЛНР" звинувачували українську армію – мовляв, саме вона не дотримувалася перемир'я.

Тим не менше, рівно три роки тому – 7 жовтня 2016 року тодішній пресцентр АТО повідомив, про успішне розведення сил біля Петрівського та сусіднього села Богданівка. Але у підсумку українські військові згодом повернулися на свої позиції, адже стійке перемир'я на жодній з ділянок так і не встановилося.

До питання розведення військ повернулися вже зараз як до одного з елементів впровадження «формули Штайнмаєра», спрямованого на припинення війни та реалізацію вислову Президента України Володимира Зеленського «просто перестати стріляти».

Богданівка та Золоте – ці дві точки офіційно заявлені українською владою як наступні місця розведення сил і засобів між Україною та підконтрольними Росії бойовиками. Ще в одній точці – Станиці Луганській – розведення вже відбулось, і 4 жовтня там запустили тимчасовий міст. Події розвиваються дуже швидко.

І хоча військові запевняють, що розведення сил буде поетапне і лише в окремих населених пунктах, за інформацією «Радіо Свобода» розведення планується у набагато більшій кількості населених пунктів. У руках журналістів опинився варіант карти розведення військ у Донецькій та Луганській областях, згідно з яким так звана «буферна» або «сіра» зона проходитиме по всій лінії фронту.

Карта є попередньою і може бути доповнена або змінена. За проєктом карти, у демілітаризовану зону повністю увійдуть, зокрема, такі населені пункти: Широкине, Павлопіль, Піски, Опитне, Світлодарськ, Кримське, Луганське, Катеринівка та Гранітне. Частково демілітаризованими будуть, зокрема, Талаківка, Бердянське, Старогнатівка та Зайцеве (тобто лінія пройде прямо по них).

Чому ж питання розведення настільки важливе?

Громадяни України, жителі селищ, які можуть відійти у «нічийну смугу» або бути поділеними навпіл, останні роки проживали хоч і на передовій, але в зоні дії українського закону та розраховували на допомогу військових. Учасник АТО, сільський голова села Товмач Сергій Коваль вважає, що як тільки українські частини відійдуть у «сіру зону» одразу зайдуть бойовики, які почнуть винищувати українське населення.

- Я великий противник цієї капітуляції, розведення військ. На цих територіях загинуло безліч людей, ті люди, які зараз там залишаться, підтримували наших хлопців, а зараз цих людей там залишають, наражаючи на знищення сепаратистами. Немає гарантії, що в цю «сіру зону» не зайдуть бойовики, вони ж не відходять, – каже Сергій Валентинович.

Смуга не може бути нічиєю, хтось має здійснювати контроль там. За словами компетентних співрозмовників у силових відомствах, це може бути поліція та Національна гвардія, оскільки вони не є військовими формуваннями та можуть мати право перебувати у демілітаризованій зоні.

Проте, досі – у «сірій зоні» «старого зразка» – українських правоохоронців не було, там діяли диверсійні групи російських найманців або українська армія вирішувала зайняти ці позиції. Тоді зробити це було можна, адже сірої зони не існувало в документах і територія була за «Мінськом» українською. Тепер, після домовленостей про розведення, межі відведення будуть чітко зафіксовані на папері і перетинати їх військовим – не можна.

Користь від розведення військ у Міністерстві оборони та Генштабі пояснюють тим, що це унеможливить використання стрілецької зброї, а отже, дозволить зберегти життя військовим та убезпечити мирне населення. Хоча опоненти цього рішення кажуть про те, що у «сірій зоні», навпаки, активізуються російські гібридні сили або їхні диверсійно-розвідувальні групи і це стане небезпечним і для держави, і для місцевих жителів, надто ж для тих, які відкрито підтримували українську сторону в конфлікті.

- Розведення військ неправильне рішення. Я розумію, що війна забирає щодня наших хлопців. Лише в нашому районі за останні два тижні два «200» – ми поховали Олега Ремінного, Сашу Лінчевського. Але у цій ситуації я бачу один із двох виходів: або перемога, або поразка. Я там воював, і як волонтер буваю там. У нас понад 13 тис. загиблих, до 50 тис. поранених. При колишньому Президентові будувалися 3 лінії оборони, там планували зробити й лінію розмежування. Але ж супротивник не давав зробити цього. Звичайно, якщо настане «гаряча фаза», то більшими будуть і втрати. Але нам треба думати про майбутні покоління. Якщо буде так, як планується, то буде ще гірше, - коментує ситуацію голова Шполянської районної організації ветеранів АТО Віктор Савчук.

Тим часом, у Кремлі заявили про те, що там не можуть повністю гарантувати відведення сил "ДНР" і "ЛНР".

- Кремль, безумовно, має певний вплив на республіки Донбасу, але республіки Донбасу в цьому випадку - це самостійні суб'єкти врегулювання цього конфлікту, - заявив у понеділок 7 жовтня речник Володимира Путіна Дмитро Пєсков.

І саме цього дня розведення сил в районі Золотого не відбулось через чергові обстріли українських позицій з боку бойовиків.

Олександр Рибалка

Our website is protected by DMC Firewall!